Привіт усім. Мене звати Ольга Булдіна. Тепер моє життя пов’язане із вивченням і викладанням італійської мови. Боюся казати, що назавжди, але точно думаю, що надовго.

Сайт primalezione.com був придуманий на кухні у невеликій квартирі в Емілії-Романьї. Свій перший подкаст я записувала там само, накриваючись ковдрою з головою, щоб не було чути як працює холодильник.

Тепер я тут працюю не одна. А разом із приємними людьми, професіоналами своєї справи. Ми є онлайн-школою вивчення італійської мови, а також достатньо грунтовною базою україномовного матеріалу з вивчення італійської.

Нижче, на цій сторінці, знайдете історію мого переїзду до Італії. Але спочатку маєте знати про нас таке:

prima lezione [пріма лець’йоне] перекладається з італійської як «перший урок».

Усе, що б ми не робили, опирається на наступних три слова.

ПРОСТО. Іноземна мова проста для сприйняття, якщо знати, як її подати. Ми робимо так, щоб вам було легко та просто вивчати італійську. Плюс ми такі само прості та відкриті люди. Тому це слово влучає у подвійну ціль.

ЯКІСНО. Ми орієнтуємося на якісну, сучасну та цікаву подачу матеріалу. Якість для нас – це ваше правильно організоване продуктивне навчання, і, що найважливіше, ваш неодмінний результат.

УКРАЇНСЬКОЮ. Ми задумали prima lezione, як україномовний проект, для того, щоб змінити освітню сферу на просторах інтернету. Ми знаємо, що не просто даємо знання рідною мовою, а й показуємо, що навчатися можна і треба українською.

Останнє слово, є мені особливо дорогим. Ви маєте знати, що я народилася в Україні, в російськомовній сім’ї. І саме російська мова є моєю першою мовою. Але я безмежно вдячна Україні за те, що вона виростила мене і дала безкоштовну освіту. Тепер я хочу зробити дещо в освітній сфері для неї.

А тепер до історії.

Одне з моїх найулюбленіших місць в Італії, Калабрія, Сант-Елія

Я прекрасно розумію, що це таке – приїхати в чужу країну, де практично ніхто не говорить “міжнародною мовою” – англійською. Проте має свою “міжнародну мову” – мову жестів. Приїхати і не змогти висловитися, купити поїсти, боятися вийти в люди через незнання мови. Я через це пройшла. Тоді мені здавалося, що мене будуть засуджувати, якщо я зроблю помилку чи випадково забуду слово. Я вирішила сидіти вдома, бо так мені було легше морально. 

Але почнемо з початку. Ми з чоловіком вирішили спробувати пожити закордоном і як перший варіант обрали Італію. Ви маєте розуміти, що у нас не було великих статків. Ми родом зі звичайних сімей. Просто нам давно стало ясно, що на дві зарплати – секретаря та продавця у будівельному магазині – далеко не заїдеш. Ми економили, відкладали, нам допомагали родичі, Денис побував навіть на заробітках. Ми зібрали ці гроші. І навіть продали стару машину-копійку. Я страшенно її боялася, бо у неї відкривалися пасажирські двері на поворатах. А пасажиром же була я! Так от зібрали гроші, відкрили візи і махнули до Італії.

Чесно кажучи, я думала, що тут мені не сподобається. Я нічого особливо не знала про Італію і не мала ніяких очікувань. Мабуть саме тому я і закохалася з першого погляду. Той рік, що ми прожили у зйомній кімнаті, ділячи разом з іншими українцями туалет, душ та кухню, був одним із найщасливіших у моєму житті. Ми досліджували нову країну, культуру, мову, поринувши у це з головою. Саме тоді я навчилася їздити на велосипеді, саме тоді познайомилися з людьми, що назавжди змінили моє життя, і зараз є нашими добрими друзями. Я повністю перемінила погляд на події, на світ, що нас оточує. І як подумаю, що могла просидіти той рік в офісі та виїхати раз на відпочинок на Чорне море, а потім ще увесь рік віддавати борги…

Італія нас прийняла. І тут ми вирішили втілити в життя свою другу мрію – жити біля моря та отримати італійську освіту.

Зроблю маленький ліричний відступ. Вперше ми почали вивчати італійську, коли ще знаходились в Україні. За два місяці до від’їзду ми записались на курси. Групи на той час не було і ми займались з викладачем втрьох. Проте, як я зрозуміла пізніше, викладач не любив свою справу і розказував про італійську мову “нехотя”. Це скидалось на те, що ми його мучили. Зараз я це розумію, а тоді… я намагалась добитись від нього чого одне правило саме таке, а не інакше, задавала купу питань. Йшла дуже швидко вперед. Денис же, навчався повільно. Його процес сприйняття іноземних мов полярно відрізняється від мого. Він має повторити, пройти одне і те саме величезну кількість разів, поки до нього не прийде осяяння. І в один момент йому стає зрозуміло як відміняти дієслова або як і коли вживати артиклі.

Викладач абсолютно не міг справитися з нами двома. Нам треба було два абсолютно різних підходи, а ми отримували один. Мені було повільно, а Дену швидко. Ми навчалися-навчалися, ходили на заняття, а нічого не відбувалось. Зрушення були, але ледь помітні. Тоді я намагалась вчитись вдома самостійно, але без чіткого плану та дисципліни це було неможливо.

Перша подорож до Венеції, острів Бурано

Уже в Італії ми почали відвідувати одразу декілька безкоштовних шкіл для іноземців. І тоді я помітила перші зрушення, тоді я позбавилася своєї фобії говорити на публіку. Мене так захопила італійська мова, що я навіть влаштувалася туди помічником вчителя на волонтерській основі і пропрацювала так декілька місяців. Додому ми їхали, маючи сертифікати А2-В1.

Отже, ми повернулися до України, щоб перекласти і завірити усі наші атестати та дипломи у посольстві, подати документи на вступ до університету і повернутись до Італії у якості студентів. Тоді ж, в Україні,  я і почала викладати початківцям, людям, що вперше знайомилися з мовою.

Усе пройшло добре. Ми вступили до університету, навчалися італійською мовою, здавали екзамени, жили біля моря, самі знімали квартиру, розібралися із комунальними послугами, різними контрактами та договорами. І все-одно продовжували відвідувати безкоштовні школи для іноземців. Я б навчалась самостійно, але з університетом, просто не встигала. Мені потрібен був хтось, хто б мене контролював.

У Генуї ми стали фанатами фокачі

Що я зрозуміла із цього досвіду? А те, що володіння мовою дає свободу. Ми можемо вибирати ким нам працювати, а не йти на першу ліпшу роботу, ми почуваємо себе вільно у кожній ситуації у будь-який момент і не потребуємо помічі італійців у перекладі, ми можемо здати на водійські права та їздити на машині, ми можемо знайомитися із новими людьми та отримувати насолоду від кожного дня. Саме рівень знання мови та відкритість світу вирішують рівень вашого життя закордоном.

UPD

Після року в університеті ми зрозуміли, що більше не хочемо навчатися. Ден пішов працювати, а я продовжувала вивчати італійську. В основному сама. Для того, щоб організуватися я завела свій перший блог. Бо десь начиталася, що важкі речі треба робити публічно. Тоді не буде куди відступати. До речі, він досі “висить” у мережі і ви можете його почитати. Ось лінк на першу статтю. От тільки не смійтеся, прошу вас.

Я вела блог майже рік. Намаючись писати статті двічі на тиждень. Попутно розбиралася із тим що взагалі потрібно робити із сайтом, із налаштуванням реклами, оптимізацією і іншими словами, що було новими у моєму лексиконі. І от так по-трохи, по-трохи ця дорога завела мене до створення повноцінного ресурсу. Де ви зараз і перебуваєте.

Світанок в Палермо, на Сицилії

Попереду було ще багато роботи, мені належало навчитися знімати відео, монтувати, створити і вести групи у соцмережах, записати курс із вивчення італійської мови. Можливо, якби я знала скільки зусиль це забере, я б тричі подумала чи потрібно цим займатися. Але якби я знала який результат і скільки користі це принесе, то не думала б ні секунди.

Також, розвиваючись професійно, я розуміла, що мені треба офіційне підтвердження мого викладацького статусу. Через це у 2016 році подалася на програму для Викладачів італійської мови як іноземної при Університеті Данте Аліг’єрі, що у Калабрії, і поступила. Більш того, виграла стипендію і закінчила курс із відмінним результатом.

Навчаючись, я провела півроку на півдні Італії і закохалася у цей регіон. Зараз з Денисом хочемо повертатися туди знову і знову.

У 2017 році ми вирішили спробувати жити на дві, а то і на три, країни. Поки не знаємо, що з цього вийде. Але раніше нас це не зупиняло! А щоб мати спогади – ділимося враженнями від усього, що відбувається. Ви можете знайти багато відео-влогів (відео про повсякденне життя з балачками) на нашому YouTube каналі. 

Також не перестаємо навчати старанних, а інколи і лінивих людей на курсах. Що ж поробиш, ми усі різні:) І це робить світ лише гарнішим.

Ви можете сміливо писати мені у соціальних мережах або на пошту з будь-яких питань.

Завжди рада вашим листам та відгукам.

А ще, раптом мене читають активні люди, знайте, що я відкрита до сумісних проектів та пропозицій. З задоволенням розгляну пропозицію про співпрацю у галузі мовних, культурних, туристичних проектів та усього, що пов’язане з Італією.