Як ставити цілі… та змінювати життя

Ще з дитинства я пам”ятаю, що якщо мені дійсно щось було треба, я його отримувала. Не подумайте, я не про матеріальне. Справа у тому, щоб не розпорошувати себе на багато речей водночас. Батьки змалечку пояснювали мені, що отримати усе і одразу неможливо, що треба концентруватися тільки на найбільш важливому  та інколи навіть недосяжному. Dream big, як кажуть наші англомовні друзі.

І зараз, у дорослому віці, я часто думаю про те, чи те що я роблю справді приведе мене і моїх оточуючих до чогось більшого. Чи те, на що я витрачаю гроші, час та емоції, зробить мене кращою, гарнішою, здоровішою, продуктивнішою чи може лінивішою, злішою і товстішою. Отак просто.

Дуже легко визначити щоденні кроки, коли бачиш свою кінцеву мету. Наприклад, ще у сьомому класі я знала в якому університеті я буду навчатися. І останні два роки школи я працювала тільки на те, щоб вступити туди на державну форму. У моєму університеті вступними іспитами були тести, тоді як у всіх інших (на 2002 рік, ого! уже 12 років пройшло!) усні екзамени і твори. Звичайно, я писала твори як могла, я старалась, але ніколи не надавала оцінкам великого значення. Мені було важливо навчитись робити тести з усіх предметів. Чим я і займалась щодня після школи, з репетиторами чи без, коли хотілось і коли не хотілося.

Моя тодішня школа підпадала під пільгову програму: вона могла подати одного учня на вступ у такий бажаний мною університет. І якщо ця людина правильно вирішувала 50% тестів, то автоматично зараховувалась. І не важливо яке місце у рейтингу такий учень посідав. Отака величезна пільга. А якщо учень правильно розв”язував менш, ніж 50%, то ця можливість втрачалася школою назавжди. І як ви думаєте, директор взяла мене у цю програму? Ні. Вона сказала, що покладає великі надії на випускників наступного року і не може так ризикувати, а мені – бажає удачі.

З цією удачею я пішла писати вступні тести. І написала їх краще за усіх, хто взагалі подавався на мою спеціальність. З усіх-усіх. Я довго не могла знайти себе в списку, бо була у ньому першою. Люди навкруги у мене не вірили і я майже перестала.

Потім, уже навчаючись на першому курсі, я об”єктивно могла оцінити свої знання. Я не була найрозумнішою у групі. Далеко ні. Але вміння бачити кінцеву мету і кропітка робота над її втіленням допомогли мені опинитися там, де я хотіла.

Цей приклад дав мені віру у себе і показав, що в житті не все буває так як здається оточуючим мене людям. Усе залежить тільки від мене. І від вас, якщо ви читаєте цю статтю. Важливо тільки те як сильно ви хочете вивчити італійську, схуднути, переїхати в Австралію чи стати чемпіоном з орігамі серед юніорів.

primalezione

Виклики

Виклики – це дуже класна річ. Вони можуть бути персональними (ви обіцяєте щось собі особисто) або колективними (збирається група людей, що хоче просунутися у певному напрямку. Усі дії вони роблять разом та підтримуюють один одного). Виклик особливий тим, що є певний строк та дія, яку потрібно виконувати протягом зазначеного часу.

Я знайома із одним розумним, талановитим, але надзвичайно сором”язливим хлопцем. Найбільше покарання для нього було виступати на публіку. А там, де він навчається, це треба робити постійно. Сказати, що він втомився ніяковіти, впадати у ступор перед аудиторією і картати себе вдома, це нічого не сказати. Він був за крок до того, щоб лишити навчання. Але перед цим спробувати поставити собі виклик і реалізувати його. Виклик полягав у тому, щоб читати вірші або співати пісні на повний голос у місцях, де є велике скупчення людей. Типу у вагоні метро чи на прогулянці у парку. Щодня, рівно місяць часу. Після кожного свого виступу він відчував себе “непереможним”, повним сил зробити щозавгодно, перевернути світ з ніг на голову. Такий наплив адреналіну, уявляєте? Тепер аудиторія одногрупників та викладачів його не лякає. Більш того, він знайшов однодумців, які підтримували його і тепер разом вони реалізують прибутковий проект.

Цього 2014 року я часто ставлю собі виклики у тих сферах, що хочу покращити. Це були самодисципліна (планування дня, тижня, місяця, квартала + постановка публічних цілей), тримання свого тіла у тонусі (півгодини фітнесу щоранку впродовж 3-х місяців), читання італійською мовою (1000 сторінок в місяць), активне вивчення мови усілякими методами протягом одного місяця, фінансова грамотність, відмова від кави-чаю (щодня обираю інший смачний напій), подолання мого страху перед камерою (виклик на 21 день. Кожне відео є викладене на YouTube).

Мушу сказати, що нічого кращого я ще не пробувала, щоб перестрибнути на одну сходинку вище у апгрейді свого життя. Не буває так, що ми робимо нові дії і отримуємо старий результат. Нові правильні дії втілюють мрії.

Підказки

1. Змінюйте Те, Що Ви Робите… Щодня

Неважливо, що я робила: обирала не пити таку обожнювану мною каву чи займалась йогою щоранку (мій теперішній виклик) – регулярні дії змусили мене змінитись. Якщо ви хочете стати письменником, ви мусите писати. Щодня. Якщо ви хочете стати професійним фотографом, ви мусите знімати. Щодня. Якщо ви хочете вільно виражати свої думки італійською мовою, ви мусите займатись. Щодня. Коли справа йде про вашу бажану ціль, робіть крок щодня. І ви ставатимете до неї ближче. От чому я проводжу марафони з італійської мови “5 речень у день”.

2. Проговоріть Вашу Ціль Вголос

Якщо ви маєте мету, вербалізуйте її. Розкажіть про неї людині, що 100% вас підтримає. Інколи, мені зовсім не хотілось говорити на камеру. Довгими та виснажливими днями, Ден – мій чоловік, буквально виштовхував мене з дверей, щоб поїти записувати відео. Він хотів, щоб я довела почате до кінця. У разі, коли ви втратите усі сили, близькі підбадьорять вас.

3. Ви Не Можете Зазнати Поразки

Одного разу я прочитала, що поразка – це не подія, це точка зору. Тому що, справді, навіть зломаний екскалатор все одно лишиється корисним. Кожен новий досвід приведе вас ближче до мети, навіть якщо не зовсім так, як ви на те розраховували. Вчіться із своїх помилок та повертайтеся до процесу сильнішими.

І одного дня ви не зможете зупинитися.

By | 2014-09-18T19:19:18+00:00 Вересень 18th, 2014|Блог|4 Comments

4 Comments

  1. Oleksandra Вересень 20, 2014 у 14:23- Відповідь

    Які хороші слова і як корисно їх читати…ну і втілювати в життя, дякую!

    • Ольга Вересень 21, 2014 у 05:31- Відповідь

      Дякую, Олександра:) Великих Вам цілей!

  2. Аня Жовтень 1, 2014 у 15:10- Відповідь

    Олю, гарну справу робиш.
    Насолоджуюсь кожним новим уроком від тебе. Дякую
    З нетерпінням чекаю нових 500 слів.
    Моїй мамі особливо сподобалась транскрипція українською 😉 вона вже майже всі 500 і вивчила (я її долучаю, аби замість реклами по тв – вчилась)

    • Ольга Жовтень 1, 2014 у 18:04- Відповідь

      grazie Аня.
      правильно, удвох вчитись і легше, і веселіше.
      мамі привіт;)

Залишити коментар